ОДНІЄЇ НОЧІ ДОНЬКА НЕ ПРИЙШЛА ДОДОМУ НОЧУВАТИ. БАТЬКИ МІСЦЯ СОБІ НЕ ЗНАХОДИЛИ. ТЕЛЕФОНУВАЛИ ПОДРУГАМ, СПІВРОБІТНИКАМ, АЛЕ НІХТО НІЧОГО НЕ ЗНАВ. АЖ ДОКИ ДОНЬКА САМА НЕ ЗАТЕЛЕФОНУВАЛА І НЕ ОШEЛЕШИЛА НОВИНОЮ

 

Однієї ночі донька не прийшла додому ночувати.

Батьки місця собі не знаходили. Телефонували подругам, співробітникам, але ніхто нічого не знав. Аж доки донька сама не зателефонувала і не ошелешила новиною За матеріалами Вільне життя

Золота клітка Дуже добре жилося Оленці. Закінчила інститут, працювала в банку. Мешкала у Львові у просторій квартирі. Тепер там поселився її рідний брат із сім’єю, бо батьки після виходу на пенсію переїхали до села.

— Працьовитою, скромною була, ніколи допізна не гуляла, в усьому знала міру, — пригадує мама Оленки, втираючи сльози. — Хіба зрідка натякала, що не проти поїхати за кордон на заробітки, бо в Україні зарплати невисокі. Але ніхто з нас не сприймав цього серйозно.

Проте однієї ночі донька не прийшла додому ночувати. Батьки місця собі не знаходили. Телефонували подругам, співробітникам, але ніхто нічого не знав. Писати заяву в мiліцію поки не хотіли — сорoмилися розголосу. Надіялися, що прийде. Та де там… Аж через чотири дні Оленка їм зателефонувала і випалила:

— Мамо, я в Празі.

— Ти що, чотири дні сидиш у «Празі»? — здивувалася матір, адже у Львові був ресторан із такою назвою.

— Ні, — відповіла. — Я в столиці Чехії. В місті Празі. Хочу знайти тут собі роботу. Не переживайте за мене, все буде добре…

Відлягло батькам від сeрця, хоча вони й не схвалювали такого вчинку доньки. Але дякували Богові, що жива, бо різне передумали за ці чотири дні, що видалися їм роками.

Незадовго Оленка й справді знайшла в Празі роботу. Заробляла значно більше, ніж у рідному місті, тож повертатися додому не хотіла. За два роки навідалася у відпустку й знову гайнула за кордон. А якось зателефонувала й повідомила:

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩