ОДНОГО РАЗУ Я ВСЮ НІЧ НЕ СПАЛА, БО ДІТИ ПЛАКАЛИ. Я ПО ЧЕРЗІ НОСИЛА НА РУКАХ, ТО ОДНОГО, ТО ІНШОГО МАЛЮКА, НІ СВЕКРУХА, НІ ЧОЛОВІК НЕ ПІДНЯЛИСЯ З ЛІЖКА, ЩОБ ДОПОМОГТИ. А ВРАНЦІ Я ВІДКРИЛА ХОЛОДИЛЬНИК І СХОПИЛА БУТЕРБРОД, ЩОБ ПЕРЕКУСИТИ. НА ЦЕ НАДІЙШЛА СВЕКРУХА. ВОНА ПОЧАЛА НА МЕНЕ КРИЧАТИ, ЩО ЦІ БУТЕРБРОДИ ВОНА ПРИГОТУВАЛА СОБІ НА ДАЧУ, ЩОБ Я ЇХ НЕ ЧІПАЛА. І ЩО ПОСТІЙНИЙ КРИК ВОНА МУСИТЬ ЇХАТИ З СВОГО ДОМУ НА КІЛЬКА ДНІВ, БО ВЖЕ НЕ ВИТРИМУЄ. ЧОЛОВІК БУВ СВІДКОМ ЦІЄЇ ПРИНИЗЛИВОЇ СЦЕНИ, АЛЕ МАМУ ВІН НЕ ЗУПИНИВ. В ТОЙ РАНОК Я НЕ ВИТРИМАЛА, ПРОСТО ЗІБРАЛА РЕЧІ І ПІШЛА

 

Мене видали заміж тому, що я вдома банально заважала. Моя мама привела в дім вітчима і після цього моє життя змінилося. Мама всю увагу увагу приділяла своєму новому чоловікові, який відразу не злюбив мене. Ми жили в невеликій двокімнатній квартирі, я вчилася в університеті і сама мріяла скоріше зникнути з цього дому, в якому я відчувала себе зайвою.

З моїм майбутнім чоловіком познайомив мене вітчим. Йому то я найбільше заважала. У його сестри був неодружений син, от в них і визрів план нас познайомити. Василь теж був скромним хлопцем, який важко знайомився і сходився з людьми. Та й галасливі компанії він не любив, як і я. В принципі, він мені сподобався і ми одружилися. Весілля було більш, ніж скромним. Я переїхала жити до чоловіка.

Все було б нічого, але ми жили в квартирі свекрухи. Сестра вітчима була такою ж неприємною особою, як і він. Любов Василівна не переставала мене повчати. Я терпіла, як могла. А потім я зрозуміла, що чекаю дитину. Я відчувала себе дуже зле. Свекруха і сама мені не вірила і чоловіка налаштовувала, щоб той не жалів мене, бо я прикидаюся. Адже вона якось в свій час виносила дитину добре, та ще й робота у неї була з ранку до ночі.

А потім на черговому прийомі лікарка мене “потішила”, що у мене двійня. Я періодично мусила лягати в лікарню. Мене ніхто не провідував, схоже чоловік і справді повірив свекрусі, що я симулянтка. Коли я з двома синами повернулася після виписки з лікарні додому, почалося справжнє пекло. Грошей взагалі не було, з дітьми мені ніхто не допомагав, Василь дивився на все це, як на фільм жахів без своєї участі. З Любов Василівною ми вже просто кричали один на одного.

Одного разу я всю ніч не спала, бо діти плакали. Я по черзі носила на руках, то одного, то іншого малюка, ні свекруха, ні чоловік не піднялися з ліжка, щоб допомогти. А вранці я відкрила холодильник і схопила бутерброд, щоб перекусити. На це надійшла свекруха. Вона почала на мене кричати, що ці бутерброди вона приготувала собі на дачу, щоб я їх не чіпала. І що постійний крик вона мусить їхати з свого дому на кілька днів, бо вже не витримує.

Чоловік був свідком цієї принизливої сцени, але маму він не зупинив. Я залишилася голодна, так як за продуктами я сама вийти не могла, а Василь зібрався і спокійно пішов на роботу. В той ранок я не витримала, просто зібрала речі і пішла.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩