БУВ ХОЛОДНИЙ ВЕЧІР, ЛЮДИ ПРОХОДИЛИ І НЕ ЗВЕРТАЛИ УВАГУ НА ТРЕМТЯЧУ БАБУСЮ, ЯКА ПРОДАВАЛА КРІП І СОЛІННЯ. КОЛИ Я ВИЙШОВ З МАШИНИ РОЗІМНУТИСЬ І ВИРІШИВ КУПИТИ У НЕЇ БОДАЙ КРОПУ, ЗА СПИНОЮ ПОЧУВСЯ ВЛАДНИЙ ГОЛОС

 

У вашому місті ще залишилися бабусі, які сидять в холодну погоду біля магазинів, поштових відділень, підземних переходів? Я про тих, які намагаються продати свої заготовки, яблука, помідори, зелень. У нас таких багато. Сидять пенсіонерки, намагаються хоч якось поправити своє скрутне становище і роздобути надбавку до своєї «величезної» пенсії.

Скажу чесно, я не благодійник, і зазвичай проходжу повз. Дуже рідко буває, що купую щось з цього «пенсійного» асортименту. Все тому, що я не люблю різні заготовки і т. д., а якщо цим бабусям дати грошей просто так, з бажанням допомогти, вони ні в яку не візьмуть. Не жeбpаки ж.

За матеріалами – Головні Новини.

Ось і цього разу, сидячи в машині і чекаючи, коли моя дружина вийде з відділення ощадбанку, розташованого навпроти Пошти, я спостерігав, як «йде торгівля» у однієї бабусі, яка акуратно прилаштувалася біля виходу.

Бабуся сиділа, загорнувшись в пальто, а перед нею стояла коробка. На коробці красувався пучок кропу і стояли дві банки з соліннями з помідор. Також поруч лежав пакет з якимись сухофруктами.

Місце було людне, так як в ощадбанк і пошту йшов постійний потік відвідувачів. Але…

Неабияк втомившись чекати дружину, я вийшов з машини, подихати повітрям.

«Купити кріп у неї чи що?» – промайнула в голові думка.

Соління ми не їмо, а кріп все одно в раціоні присутній. Яка різниця, де його брати, у бабусі або в магазині? Тут хоч допомогти трохи вийде.

З цими думками я попрямував в сторону бабусі.

«Почім укропчик?» – питаю.

Старенька спочатку навіть не зрозуміла, що звертаються до неї. Мабуть настільки довго і безрезультатно тут сиділа.

«Так скільки коштує зелень?» – повторив я запитання.

«Ой, та я не знаю, скільки дасте!» – стрепенулася пенсіонерка, намагаючись піднятися на ноги.

Я дістав з кишені гроші і хотів вже розплатитися, як позаду пролунав голос:

«А соління почім, бабцю? І сухофрукти? »

Обертаюся, стоїть мужик. Пристойно одягнений, видно, що не бідує.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩