Кому ти потрібна – гoла, боса та з дитиною, – викрикувала свекруха. Ліза потрапила під її залізний каблук. Вадим приносив мізерну зарплатню, якою на свій розсуд розпоряджалася його мама.

 

Право на дитину або подарунки для Діка

Дощ лив, як з відра. За матеріалами видання “Наш День”

– Наче небо розперезалося, – подумала Ліза, дивлячись у вікно. – І позимніло на вулиці, кажуть, в Карпатах сніг випав, а зараз кінець червня – катаклізми в природі. І в житті – сумно усміхнулася сама собі молода жінка, що була при надії.

– Як там моя дитина, моя Ганнуся? – думки, наче нав’язливі мухи обсідали її голову, і вона ніяк не могла заспокоїтися, ладна й сама йти під той дощ, щоб забрати додому свою донечку і знайти спокій.

Виросла Ліза сиротою. Так сталося, що її виховувала старша сестра Валя, яка була для дівчинки за тата і за маму. У їхньому маленькому селі – все як на долоні. Всі знають про всіх. І біди людські, і радощі обговорюють та ділять навпіл. Та їх наче забули односельчани. Може тому, що жили тихо та не жалілися нікому ніколи. Мали город, невеличке господарство і тим виживали.

Ліза гарно вчилася в школі, росла невимовною красунею. Висока, худенька, з білосніжною шкірою, великими виразними очима і розкішним чорним волоссям дівчина, впадала в око не одному сільському парубкові, та Ліза була обережною, нікого не допускала до свого серця. Вона бачила сім’ї, де чоловіки пиячили, були агзусивними до своїх дружин. Такого «сімейного щастя» вона не хотіла.

Вступила до педагогічного вузу, а після закінчення познайомилася з тихим спокійним хлопцем із передмістя. Вадим жив з мамою. Ліза стала невісткою. Вона зaвaгітніла і мyчилася тoксикoзом, але старалася цього не показувати свекрусі. Та в сім’ї була старшою, завжди звикла керувати і сина виховала «маминим синочком». Без мами він і дихнути не міг.

А тепер і Ліза потрапила під її залізний каблук. Вадим приносив мізерну зарплатню, якою на свій розсуд розпоряджалася мама. Грошей не вистачало і він поїхав на заробітки. Лізі було дуже важко жити зі свекрухою, яка незлюбила її з першого дня вже за те, що доводилося ділити і сина, і його заробіток.

Наpoдилася Ганнуся. Свекруха бавила внучку, навіть забагато уваги їй приділяла, наче то була її дитина. А Ліза жила, ніби в якійсь клітці. Зрозумівши, що далі так продовжуватися не може, Ліза вмовила Вадима, щоб він дозволив їй зняти квартиру. Чоловік погодився. Приїхавши додому, він poзpивався між сім’єю і мамою. Додому став приходити пізно, часто не ночував, почав пиячити. Вони розлучилися.

– Кому ти потрібна – гoла, боса та з дитиною, – викрикувала свекруха. – Приповзеш на колінах, ніде не дінешся, а то пропадеш, – лякала.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩