МІЙ СИН НАРОДИВСЯ НА ПОЧАТКУ БЕРЕЗНЯ. НА РУКАХ У СВЕКРУХИ ВІН ЖОДНОГО РАЗУ НЕ БУВ, ТІЛЬКИ ВРАНЦІ, ЗІТХНУВШИ ВОНА ВІДЗНАЧАЛА: «ЗНОВУ ПЛАКАВ!». ОКСАНА СТЕПАНІВНА ЦІЛЕСПРЯМОВАНО ВИЖИВАЛА НАС З КВАРТИРИ, ОСКІЛЬКИ ЧЕКАЛА ПОВЕРНЕННЯ З АРМІЇ СВОГО МОЛОДШОГО СИНА. В ПРИСУТНОСТІ ЧОЛОВІКА СВЕКРУХА МЕНЕ НЕ ЗАЧІПАЛА. А ОСЬ КОЛИ ЙОГО НЕ БУЛО ВДОМА, ТУТ ВОНА ДАВАЛА ВОЛЮ СЛОВАМ: ЗЛИМ, ОБРАЗЛИВИМ ДЛЯ МЕНЕ І ПРИНИЗЛИВИМ. МАМУ МОЮ, ЩО ПРИЇЖДЖАЛА З СЕЛА, НЕ ПУСКАЛА НА ПОРІГ, ПРИХИСТИЛА ЇЇ СУСІДКА, ПОВЕРХОМ НИЖЧЕ, А БАЧИЛИСЯ МИ ВДЕНЬ ​​НА ВУЛИЦІ

В місто я приїхала вчитися. Але так сталося, що я закохалася і вийшла заміж. Олексій привів мене до себе в одну з трьох кімнат у квартирі, де жив зі своєю мамою, Оксаною Василівною і братом Іваном. Брат на той час служив в армії. Мене зустріли без захвату, так як свекруха мріяла, що Олексій піде в зяті. Вона вже й дівчину з будинком йому примітила, а тут синок привів додому боязку сільську дівчинку, яка боялася кроку ступити, щоб не викликати невдоволення свекрухи.

Свекруха мого чоловіка теж не любила. У неї був перший невдалий шлюб, в якому народився Олексій. Після розлучення сина вона віддала своїй матері, яка його і виховувала. Незабаром свекруха вийшла заміж, народила сина Івана, а старшого тільки одного разу взяла погостювати в місто, але вітчим влаштував скандал і більше у матері Олексій не був.

Молодшого Івана його теж влітку, привозили в село, там він хвалився, що мама на роботі отримувала два подарунки до Нового Року і обидва з’їдав він один. Бідний його брат Олексій, позбавлений батьківської любові, жив з бабусею в хаті під солом’яною стріхою в холоді і голоді, але зате любов’ю бабуся його не обділяла.

Коли сини пішли в армію, то Івану Оксана Степанівна постійно висилала посилки, а Олексію один раз прислала смішні гроші – десять рублів. Правда, після армії свекруха нарешті забрала Олесія до себе, бо в місті у нього була робота.

А потім він туди привів і мене. В квартирі свекрухи я повільно, але впевнено заробляла невроз. Оксана Степанівна цілеспрямовано виживала нас з квартири, оскільки чекала повернення з армії свого молодшого сина. В присутності чоловіка свекруха мене не зачіпала. А ось коли його не було вдома, тут вона давала волю словам: злим, образливим для мене і принизливим. Маму мою, що приїжджала з села, не пускала на поріг, прихистила її сусідка, поверхом нижче, а бачилися ми вдень ​​на вулиці.

В такі моменти я щиро мріяла про свій куточок, нехай маленький, тісний, але свій, де не було б образ і я не тулилася б по кутах, рятуючись від злості. Але Олексій, прийшовши з роботи, хотів їсти, а я, навіть якщо і була вдома, не могла вийти без нього на кухню і щось приготувати, сиділа, закрившись в кімнаті.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩