«НАВІЩО ТОБІ ЧУЖИЙ ХРЕСТ З КЛAДОВИЩА??» – ДИВУВАЛИСЯ ЗНАЙОМІ, ЩОЙНО БАЧИЛИ ДИВНИЙ МИКОЛИН ВАНТАЖ. «ТА НЕХАЙ! УДОМА ПРИГОДИТЬСЯ», – МАХАВ НА ТЕ РУКОЮ ЧОЛОВІК. А ЛЮДИ ЛИШ ГОЛОВОЮ ХИТАЛИ ДИВЛЯЧИСЬ ЙОМУ У СЛІД. ТОДІ БАЧИЛИ МИКОЛУ ВОСТАННЄ

 

«Навіщо тобі чужий хрест з клaдовища??» – дивувалися знайомі, щойно бачили дивний Миколин вантаж. «Та нехай! Удома пригодиться», – махав на те рукою чоловік. А люди лиш головою хитали дивлячись йому у слід. Тоді бачили Миколу востаннє За матеріалами Волинська газета

Не зв’язуйся із Царством мeртвих Чоловік, який привіз додому хрест із кладoвища, того ж дня зустрівся зі смeртю…

Ніхто не міг повірити, що Миколи не стало. Веселий, кремезний, завжди був душею компанії. Саме він упродовж 44 літ організовував зустріч однокласників. І кожного разу, дивлячись, як 61-річний Микола щодня на роботу й назад 30 км велосипедом намотує, знайомі казали: «Хто-хто, а ти, Колю, до ста літ житимеш».

Утім долю чоловіка змінила мить. А ще, мабуть, Царство мeртвих, до якого торкнувся Микола…

…Того дня чоловік прокинувся з думкою: треба поїхати до райцентру на клaдовище.

Здавалося б, нічого особливого. Бо там, на центральному цвuнтарі, пoхoваний рідний брат.
Микола як сумлінний працівник подзвонив на роботу: мовляв, приїде на дві години пізніше. Отримавши добро, сів на велосипед, аби відвідати пoкійного родича. Проте назад у село повертався не з порожніми руками: чорний металевий хрест із чиєїсь могuли чоловік якось прикріпив до велосипеда. «Навіщо він тобі?» – дивувалися знайомі, щойно бачили дивний вантаж. «Та нехай! Удома пригодиться», – махав на те рукою чоловік.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩