ОДНОГО ДНЯ Я ПОЧУЛА РОЗМОВУ СВЕКРУХИ З ЧОЛОВІКОМ. СВЕКРУХА ГОВОРИЛА, ЩО Я НІЧОГО НЕ МАЮ, ТА Й ВЗАГАЛІ НЕГАРНА, ЩО МЕНІ ТІЛЬКИ ПРОПИСКА ПОТРІБНА. Я ТОДІ ЩЕ ДУМАЛА, ЩО ВСЕ ЗМІНИТЬСЯ І ВОНА МЕНЕ ПОЛЮБИТЬ. АЛЕ У НЕЇ ЩЕ БУЛА ДОНЬКА, ЯКА НАЛАШТОВУВАЛА МАТІР ПРОТИ МЕНЕ. ЯКОСЬ ВОНИ ВДВОХ ПРИЙШЛИ ДО НАС, І ПОЧАЛИ НА МЕНЕ КРИЧАТИ, ЦЕ БУВ ОСТАННІЙ РАЗ, КОЛИ Я БАЧИЛА СВОЮ СВЕКРУХУ

 

Народилась я в невеликому селі в багатодітній сім’ї. Після школи я збиралася поїхати в місто і втупити інституту. На той момент, я мріяла не так про освіту, як вирватися з дому.

І коли нарешті це сталося, просто не могла повірити в своє щастя. Я вступила до інституту, оселилась в гуртожитку. Одного разу, я пішла в супермаркет за продуктами і коли везла візок вздовж припаркованих автомобілів, я випадково зачіпила іномарку. Як на зло там сидів хлопець, який миттю вискочив і почав сваритись. Я відчула себе такою винуватою. Опустивши голову я попросила вибачення і побігла в гуртожиток.

На наступний день, після занять, біля дверей інституту мене чекав той самий хлопець, я злякалася, невже щось зламалося, грошей віддавати зовсім не було. Я дивилася на нього і чекала продовження. Він посміхнувся і запитав як моє ім’я, потім люб’язно запропонував підвезти до гуртожитку. Так у мене з’явився хлопець. Я купалася в його турботі і не могла повірити своєму щастю. Через кілька місяців він зробив мені пропозицію. Я думала, що це початок нової прекрасної казки, але вийшло все зовсім по-іншому.

Віктор, так звали мого нареченого, познайомив мене зі своєю мамою і сестрою. Те, що вони не полюбили мене з моменту нашого знайомства, я це зрозуміла відразу, але сподівалася, що зможу їм сподобатися. Все було марно. Одного разу я почула, як мати говорила Віктору, що я нічого не маю, та й взагалі негарна, що мені тільки прописка потрібна. Але Віктор її не слухав. Ми розписалися. Моїх батьків, Віктор попросив не запрошувати, та й його матері і сестри теж не було – вони просто проігнорували запрошення.

Я переїхала до нього в квартиру. Життя текло своєю чергою. Кожен раз, коли до нас приїжджала свекруха або сестра чоловіка, зі мною поводилися, як з прислугою. Презирство читалося в кожному жесті і погляді. Вони безпосередньо вказували на те, що я неправильно кажу і веду себе. Казали, що Віктору потрібна була дружина по статусу, а не така як я. Чоловік спочатку відмахувався від моїх сліз, а потім і сам став зауваження робити. Все частіше і частіше.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩