Моя свекруха може приїти та взяти в мене в хаті речі без мого відома.Причому це можуть бути доволі дорогі та потрібні мені речі.

 

Моя свекруха може приїти та взяти в мене в хаті речі без мого відома. Але бере вона не для себе, а для своєї молодшої сестри – вони живуть разом, різниця у віці у них велика і, можна сказати, свекруха її виростила. Виходить, що тітка мого чоловіка старша нього всього на 5 років.

То мати чоловіка бальзам мій забере, то з морозилки м’ясо дістане, що я на котлети накрутила. Якось нову утюжок для волосся відтягли, не спитавшись, як зазвичай. Я до нього кинулася, відразу про свекруху згадала, подзвонила їй:

– Вельмишановна Матінка, чи не зволите Ви відповісти, де ж моя чудо-плойка для кучерів моїх неслухняних?

– Ой, я її Тані віддала, у неї своя згоріла, їй треба. А ти собі новий купиш. Все, не можу говорити. – і гудки в телефоні.

А тут у нас з чоловіком річниця весілля, 5 років. Запросив мене чоловік в ресторан з такого приводу. Сукня підходяща у мене є, а ось про туфлі я забула 4 роки тому, як завaгiтніла. І вирішила я до сукні туфельками новими розжитися.

На 9-сантиметровій шпильці, чорна класика з червоною підошвою, сидять – як влиті, каблук не відчувається. На ногу напнула – не йду, а пурхаю! Розорилася, купила. Задоволена! Стоять туфельки на поличці в передпокої, чекають свого зоряного часу.

За тиждень до річниці весілля:

Затримали мене на роботі. Подзвонила я чоловікові, поплакалась на начальство несправедливе. А чоловік і сам не встигав за малою в садок. Мамі подзвонив, попросив забрати. Свекруха на роботу до чоловіка зайшла, в садок заїхала і внучку додому до нас повела. Ось тільки я про це не знала. Як чоловік потім буркнув:

– Менше знаєш краще спиш.

Прийшла я з роботи о десятій годині вечора. Знімаю кросівки, на поличку їх ставлю поруч з туфельками новими красивими. Туфлі? Де туфлі?

– Борисе! Де мої нові туфлі? Тут стояли, з ранку особисто їх бачила! – завила я на всю квартиру, як лань порaнена.

– Які туфлі? У тебе цього взуття – купа. У шафі дивилася? – чоловік зовсім проблеми не бачив.

– Яка шафа? Вранці тут стояли! Ось, на цьому самому місці! – тицьнула я пальцем. – Хто був? Ти дитину сам забрав? Чи мати твоя приходила?

– Мама приходила, я не встиг би. – зітхнув чоловік.

Я дістала телефон, набрала номер.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩