Через два місяці знайомства ми з Степаном вже мріяли про донечку і сперечалися, як її назвемо. Але від лікарів наче громом прогриміло: “Вам не дано стати мамою”. Через деякий час ми таки розбіглися, а через місяць я дізналася, що в мені б’ється крихітне сердечко

 

Через два місяці знайомства ми з Степаном вже мріяли про донечку і сперечалися, як її назвемо. Але від лікарів наче громом прогриміло: “Вам не дано стати мамою”. Через деякий час ми таки розбіглися, а через місяць я дізналася, що в мені б’ється крихітне сердечко

Прочитавши на цьому сайті дуже багато історій про те, що мами, та ще й при хороших чоловіках, не люблять своїх дітей, чого я, чесно кажучи, ніяк не можу зрозуміти, і вирішила розповісти свою історію.

Я вчилася в інституті, роман Степаном, почався спонтанно, все було дуже романтично, красиво. Уже через два місяці знайомства ми з ним мріяли про доньку і сперечалися, як її назвемо. Але від лікарів наче громом прогриміло: “Вам не дано стати мамою”. Степан не розумів, як ми проживемо без нащадків, тому через деякий час ми розбіглися, побажавши один одному щастя, а через місяць я зрозуміла, що в мені б’ється крихітне сердечко.

Велике дякую моїм батькам, брату і бабусям з дідусями, які підтримали мене в той момент. У мене народилася чудова дочка, схожа як дві краплі на тата, якого вона не бачила ніколи, а він бачив її поки тільки один раз. Ми так і не зійшлися. Зараз Степан одружений. Я щиро бажаю їм з дружиною щастя. І весь час дякую йому за таке сонечко, яке завжди поруч зі мною, за мою дитину. І нехай я мати-одиначка, я люблю її, Єві зараз п’ять років, і вона абсолютно не переживає з приводу відсутності у неї тата, ніколи не питає про нього.

Хоча, правду кажучи, це питання ми з нею разом вже благополучно вирішили, і поруч з нами вже рік, як знаходиться людина, яка любить і її і мене.

Євуня росте у великій і дружній родині, оточена турботою і любов’ю рідних їй людей. Так, я теж іноді зриваюся, лаюся на неї, хочеться відпочити в тиші, щоб ніхто не заважав (у чому мені допомагають рідні та подруги), але я знаю, що цей комок щастя краще, що могло бути в моєму житті і я впевнена, що так буде завжди.

І особисто мені дитина не завадила закінчити університет (хоча я не заперечую, що це не так просто), знайти хорошу роботу, і дуже хочеться ще не одного такого щастя.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩