ЩЕ РАЗ ГЛЯНУВШИ НА ТОГО, ХТО КІЛЬКА ГОДИН ТОМУ СТАВ З НЕЮ НА ВЕСІЛЬНИЙ РУШНИЧОК, СВІТЛАНА ЗНЯЛА З СЕБЕ ОБРУЧКУ, ВІНОЧОК, ВЕЛЬОН – КИНУЛА В БІК НАРЕЧЕНОГО І В БЕЗПАМ’ЯТСТВІ ВИБІГЛА. МАТИ ОЛЕКСІЯ, ЯКА ТЕЖ НАЧЕ ОНІМІЛА ВІД ПОЧУТОГО, НАМАГАЛАСЯ ПРИБОРКАТИ СИТУАЦІЮ. – ДОНЮ, НЕ РОБИ ЦЬОГО! – ПРОШЕПОТІЛА СВЕКРУХА ПРИ ВИХОДІ. ГОСТІ ОШЕЛЕШЕНО СПОСТЕРІГАЛИ, ЩО Ж БУДЕ ДАЛІ. АЛЕ СВІТЛАНА НАЧЕ Й НЕ ЧУЛА СЛІВ СВЕКРУХИ, КИНУЛАСЯ БІГТИ. І ЛИШЕ ЧЕРЕЗ ДВАДЦЯТЬ РОКІВ ЗРОЗУМІЛА, ЩО, МОЖЛИВО, НЕ ВАРТО БУЛО ЦЬОГО РОБИТИ

Світлана не любить весну. Відтоді, як усе це сталося. А зараз знову пишно зацвіли сади, защебетали пташки, природа прокинулася і знову нахлинули сумні спогади.

Тоді теж цвіли садки. Дерево рясно вкрилися білим цвітом, неначе наречені. Світлана вибрала собі таку ж білосніжну сукню, найкращу на все село. Її коханий Олексій незабаром стане її чоловіком – двоє закоханих мріяли про щасливий той день, коли їх поєднають Закон і Небеса. Якось, гуляючи у міському парку, вони почули чудову пісню про кохання.

– Знаєш, Олексію, а ця весна теж така, як у пісні, – весна, кохання, яка настає у житті лиш раз, як у нас, – довірливо прошепотіла вона своєму обранцю.

Але щастя їхнє тривало не довго. На жаль, пісня та дійсно пророчою стала для них саме у день їхнього весілля. Коли нареченому передали конверт, Світлана помітила, як коханий раптово змінився в лиці. Очевидно, він впізнав почерк на білому конверті, тому відразу спробував заховати його, непомітно від тамади і гостей.

Але тамада випередив його словами:

– А ось і ще одне вітання! – бадьорим голосом сповістив той усім гостям. – Наречений, дай сюди його! – і прудко вихопив листа із рук отетерілого Олексія.

Уже з перших слів все стало зрозуміло…

«Коханий, але не мій уже, Олексію! Я щиро рада твоєму щастю, – читав тамада. – Твоя обраниця – гідна твоєї любові й поваги людина, і буде тобі прекрасною дружиною. Жаль лише, що та щасливиця – не я, хоча ще рік тому це мало б бути саме так… – голос тамади ставав дедалі розгубленішим, а тиша у шатрі – ще більш напруженішою. – Та я не тримаю на тебе зла, бо й понині кохаю тебе. Саме тому зичу щастя і тобі, і тій, котра перейшла мені дорогу…»

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩