В П’ЯТНИЦЮ ВВЕЧЕРІ Я, ЯК ЗАВЖДИ, ЗАБІГЛА З РОБОТИ В СУПЕРМАРКЕТ, НАБРАЛА ПРОДУКТІВ МАМІ І СОБІ ДОДОМУ, ВИКЛИКАЛА ТАКСІ І ЗАЇХАЛА СПОЧАТКУ ДО НЕЇ, ПРОВІДАТИ, ПРИБРАТИ КВАРТИРУ ТА ДІЗНАТИСЯ ЯК У НЕЇ СПРАВИ. ЗУСТРІЛА ВОНА МЕНЕ ЯКИМОСЬ ЗАГАДКОВИМ ПОГЛЯДОМ, НАЛИЛА СУП, СІЛА НАВПРОТИ. А ПОТІМ ПОВІДОМИЛА, ЩО ПРИЙНЯЛА ВАЖЛИВЕ РІШЕННЯ. Я МАЛО НЕ ВПАЛА, КОЛИ ПОЧУЛА, НА КОГО МАМА ПЕРЕПИСАЛА СВОЮ КВАРТИРУ

 

Життя склалося так, що у мене все добре – хороша робота, чоловік, діти, власне житло. Я вважаю себе досить забезпеченою. Але щоб все це мати, я багато працювала. У мене є рідний брат, він теж доволі успішний і забезпечений. Наша мама живе одна в двокімнатній квартирі. Ми чим можемо, завжди допомагаємо їй, щоб вона ні в чому не мала потреби.

Правда, в силу своєї зайнятості, заїжджаємо до неї один-два рази в тиждень, приносимо все необхідне, навіть даємо гроші. Мамі дуже сумно одній, тому у неї часто гостює її рідна сестра з села. Тітка Анна завжди жила бідніше за нас, моя мама вічно її жаліла і все життя допомагала.

Тітка народила сина, чоловік пішов від неї. Отак вона сама сина і тягнула в люди, а в селі завжди важко. Моя мама вдало вийшла заміж, поки батько був живий, він нас усім забезпечував. Мама ніколи не забувала про сестру, ділилася з нею останнім. От та і звикла все життя до турботи з боку сестри.

Причому сама ніколи нічим не допоможе, хоч би раз з села яблучок чи зелені привезла. Вона на базарі все продасть, а потім їде до моєї мами і жаліється на життя.

Двоюрідний брат, син тітки Анни, все життя сидить на шиї у своєї матері. Був одружений, але дружина його втекла, втомившись від вічно невдоволеного чоловіка, який місяць працює, два валяється на дивані вдома. Тільки мати в ньому душі не чула і розписувала нашій мамі який він хороший, а всі жінки нині пішли занадто вибагливі. Мама щиро жаліла племінника, до того ж вона була його хресною мамою.

У той п’ятничний вечір я як завжди забігла з роботи в супермаркет, набрала продуктів мамі і собі додому, викликала таксі і заїхала спочатку до неї, провідати, прибрати квартиру та дізнатися як справи у неї. Зустріла вона мене якимось загадковим поглядом, налила суп, сіла навпроти.

– Що трапилося, мамо? – поцікавилася я.

– Ні, все нормально, з чого ти взяла, – вона сиділа, розправляючи краєчок скатертини, не піднімаючи очей.

– Ну я ж бачу, ти щось хочеш щось сказати!

Я свою маму дуже добре знала, тому була впевнена, що щось таки трапилося.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩