Мені було 35, я була вже не молодою, розуміла, що пропозиції вийти заміж вже може й не бути, тому за Степана я виходила, в першу чергу, за його гроші і вірність.

 

З дитинства я думала що шлюб це щось прекрасне, і завжди потрібно виходити заміж по любові.  Хотілося мати сім’ю, як усі, втомилася бути самотньою, але стосунки зовсім якось не складалися. Вийшла заміж я лише в 35 роки.

У мого чоловіка, чесно кажучи, зовнішність не дуже приємна, красою він не вирізняється. За роки шлюбу я так і не змогла полюбити свого чоловіка, його обличчя.

Мені було 35, я була вже не молодою, розуміла, що пропозиції вийти заміж вже може й не бути, тому за Степана я виходила, в першу чергу, за його гроші і вірність. Сподіваюся, мене зрозуміють.

По-перше, я дуже добре дивилася на своє життя і розуміла, що ніколи не вилізу з того напівзлиденного стану, в якому перебувала завжди, вже так багато років. Жила я від зарплати до зарплати.

Я сама родом з маленького села, батьки все життя працювали в колгоспі, заробляли копійки, і хоч мали єдину доньку, але на життя завжди не вистачало. Ледве зводили кінці з кінцями. Коли я закінчила школу, то перебралася у місто. Відтоді пішла працювати, але без освіти заробляла я дуже мало.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩