На весіллі рідного брата закохався у наречену. Запропонував утікти разом, а вона і погодилася

 

Сільське весілля було чути на всю округу. Гриміли музиканти, гості весело танцювали і співали. Лише одній людині було не весело на цьому святі. Микола, брат нареченого, приїхав сюди з крайньої півночі.

Всю дорогу, молодий чоловік був у піднесеному настрої, як не як, їхав на весілля до рідного брата, і рідних побачити заодно. Хто ж знав, що все так обернеться.

Коля приїхав днів п’ять тому. І як тільки чоловік побачив майбутню дружину брата, відразу ж втратив спокій. Розумом він розумів, що навіть думати не повинен про чужу жінку, а ось з серцем, нічого не міг вдіяти.

Таких красивих дівчат, як Уляна, він ще не зустрічав на своєму віку. Зелені, смарагдові очі красуні, просто зводили з розуму. Від цього погляду, він нікуди не міг подітися, ні вдень, ні вночі.

– Миколо! Брате! Що ж ти як не рідний сидиш? – здивувався Олексій. – Чи не радий моєму щастю? – засміявся брат.

– Радий. Дуже радий! – Микола відвів погляд, і піднявся з-за столу.
Чоловік хотів пройтися по селу, привести свої думки в порядок. Він багато випив того вечора, голова гула і крутилася.

– Коль! А ти не хочеш потанцювати з нареченою? – блиснула своїм смарагдовим поглядом Уляна.

– Чому б і ні? Підемо, потанцюємо! – заплітаючись язиком виголосив Микола.

– Ти мені відразу сподобався! – несподівано шепнула на вухо наречена. – Дуже шкода, що ми так пізно познайомилися з тобою!

– Так, шкода. Може все кинеш і втечеш зі мною?! Я забезпечений, ти ні в чому не будеш мати потреби. Все життя буду носити тебе на руках! – несподівано для себе запропонував захмелілий чоловік.
Уляна пильно подивилася на нього, і на хвилину забарилася:

– Знаєш, а я згодна! Що за життя чекає мене в цьому селі? Одна туга … Тільки, як же нам бігти?

– Я буду чекати тебе на світанку біля лісосмуги. Прийдеш? – прямо запитав Коля.

– Так. Прийду! – прошепотіла Уляна.

Музика стихла, і гості знову повернулися за стіл. Микола пішов в будинок нетвердою ходою, і відразу ж завалився спати. Незабаром, веселощі затихло. Гості стали розходиться по домівках.

Микола прокинувся як тільки задеренчав світанок. Голова була важкою, а думки туманні. Через кілька хвилин, чоловіка кинуло в жар. Він згадав вчорашню розмову з Уляною.

“Боже мій! Що я творю?! Бігти, терміново тікати звідси. Від гріха подалі» – подумав чоловік, і став тихенько одягатися. У будинку стояла тиша, після бурхливого гуляння, рідні міцно спали.

Микола одягнувся наспіх, підхопив рюкзак, і тихо вийшов з дому. До станції було не далеко, кілька кілометрів ходу.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩