В мою квартиру Стас приїхав з однією валізою, сказавши, що все нажите залишив в колишніх родинах, а добро в новій сім’ї – справа наживна. Я боялася повірити своєму щастю, – мабуть, інтуїція все-таки щось підказувала. Все почалося трохи пізніше, через кілька тижнів. Спочатку я мала серйозне непорозуміння з чоловіком через те, що перед пранням вивернула кишені його штанів, щоб чого зайвого в машинку не закинути. А потім почалося таке, що я пошкодувала, що вдруге вийшла заміж

Жити одній без чоловіка і виховувати дітей – завдання не з простих. Я відкрила свою сторінку в соцмережах і почала розглядати фотографії однокурсниць, які успішно вийшли заміж і тепер обіймали своїх чоловіків і дивилися з фотографій щасливими очима.

В цей час я з сумом згадала, що в мене в квартирі немає господаря: то меблі треба переставити, то електрику налагодити, то сантехніку відремонтувати. Для будь-якої чоловічої роботи доводиться майстра викликати і гроші платити. Діти допомогти нічим не можуть: дочка-підліток, син трохи молодшого віку – їм самим допомога потрібна.

Про другого чоловіка я навіть не мріяла, поки випадково не познайомилася з Марією Павлівною, жінкою років шістдесяти п’яти. Моя нова знайома, дізнавшись, що я живу без чоловіка, сама запропонувала:

– Я дивлюся, ти жінка гарна, спокійна, охайна і серйозна, – почала вона, – чому б тобі не познайомитися з моїм сином Стасом.

Така відверта пропозиція моєї нової знайомої мене збенетежила: ось так відразу я не готова, та й чи треба це незнайомому чоловікові.

Але Марія Павлівна запевнила мене, що саме таку жінку як я він все життя чекає. Йому просто не щастило до цього: перша дружина була нечупара – весь будинок запустила, друга йому зраджувала. Ось живе він тепер з матір’ю, майже розчарувався в жінках. І тільки я зможу повернути його до життя.

– А вже який рукатий мій син, – продовжувала Марія Павлівна, – все своїми руками в будинку робить.

Добре подумавши я вирішила, що нічого не втрачаю, якщо зустрінуся з цим Стасом.

В першу ж зустріч Стас зізнався, що я йому дуже сподобалася і що тепер у нього серйозні наміри. Не можу сказати, що я закохалася в Стаса, але зовнішність у нього була приємна. Я вирішила позустрічатися і придивитися до цього чоловіка.

На наступний день Стас вже лагодив у мене в квартирі міжкімнатні двері, а через тиждень зробив мені пропозицію. Я розгубилася від такої нахабності і місяць зволікала з відповіддю, потім погодилася, вирішивши, що ні молоденька вже: раз попався серйозний чоловік, треба погоджуватися.

В мою квартиру Стас приїхав з однією валізою, сказавши, що все нажите залишив в колишніх родинах, а добро в новій сім’ї – справа наживна. Перший тиждень спільного життя з ним пройшов спокійно. Я боялася повірити своєму щастю, – мабуть, інтуїція все-таки щось підказувала.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩