В середині минулого літа я була на дачі, мені щось стало недобре, якраз тоді син з невісткою гостювали. Взяли свою машину і повезли мене в стаціонар, там працювали знайомі дружини мого сина. Там за мною дивилися так, наче я в дорогому санаторії була. Коли мене виписали і я приїхала додому, невістка прибрала все в моїй квартирі, накупила продуктів. А через декілька днів сказала, що я вже стара, якщо хочу, щоб вони доглядали за мною, то маю переписати квартиру на свого сина, тоді вони все для мене робитимуть. Я погодилася, тепер вони дуже турбуються про мене. Та я потайки переписала квартиру на свою доньку, у неї троє дітей, їй потрібніше. А вони дізнаються, коли мене вже не буде, але я зараз спокійна, бо в них і так гроші є

 

– Ось так недобре мені було якось в минулому році, десь приблизно в середині літа, прямо на дачі так сталося! – розповідає 65-річна Наталя Василівна. – Добре, що мій син зі своєю дружиною були в гостях якраз тоді в мене. Якби не вони, то прямо не знаю, що було б тоді зі мною, навіть думати про це не хочеться зовсім. Взяли мої діти мене в свою машину, і відразу в столицю, в лікарню повезли швиденько. Невістка моя там знайомих своїх за пару хвилин знайшла, через родичів, поки їхали, здзвонилася з ними. Я лежала на задньому сидінні. Там спеціалісти мене так гарно відразу оглянули і залишили у себе, призначили стаціонарне лікування.

Добре, що у невістки Олесі родичі – лікарі. Порекомендували, до кого потрібно краще звернутися, в хорошу клініку, там все зробили в кращому вигляді, швидко та якісно.

– Вперше в житті так зі мною носилися, наче я якась важлива персона! – розповідає Наталя Василівна. – Всі ввічливі такі, люб’язні такі зі мною! В окремій палаті лежала я весь час, їжу мені приносили, коли краще стало, найкращу. Просто як у казці там була, не лікарня, а санаторій якийсь!

Треба сказати, що і випадок був серйозний, оскільки все запущено дуже. Але в підсумку все обійшлося. Син з невісткою були поруч весь цей час, все організували і сплатили, і навіть кілька тижнів після виписки оточували Наталю Василівну турботою.

– Вдома все прибрали перед моєю випискою, чистоту навели! – розповідає пенсіонерка з гордістю та задоволенням. – Вже не знаю, чи самі, чи викликали когось на дім. Холодильник заповнили мені продуктами повністю, ліки купили всі потрібні, які мені приписали. Мені важкого піднімати не можна було, нахилятися теж – замовляли доставку продуктів додому, поки краще не стало, домробітницю свою Олеся мені надсилала, вона на перших порах допомагала готувати і прибирати. Вони, звичайно, дуже мене виручили в той важкий для мене період, син з Олесею. Не уявляю, що б робила, якби все це сталося, коли я на дачі була одна.

А через пару місяців після того, коли Наталя Василівна відчула себе краще, невістка сказала, що у неї до свекрухи є серйозна розмова. Після того Наталя Василівна запросила їх до себе на чай.

– Олеся відразу почала відверту розмову зі мною, – згадує сумним голосом пенсіонерка. – Каже, Наталю Василівно, ми хочемо вам запропонувати заповіт оформити на Степана, ну, на сина вашого. Живіть, звичайно, до ста років, але ви ж бачите, що здоров’я з роками не покращується, проблеми з’являються, а далі їх буде більше. Без грошей і зв’язків, поодинці літній людині складно в наш час. Якщо, мовляв, хочете, щоб ми допомагали і надалі, шукали фахівців, домовлялися, а в майбутньому і доглядали вас – все в ваших руках. Оформіть заповіт на Степана, і ми вас одну не залишимо ніколи.

Дітей у Наталі Василівни двоє: син Степан і дочка Світлана. Степан – цілком успішний, багатий чоловік, у них з дружиною своя квартира, машина, гарна робота у обох. Дітей ось тільки немає. Народжувати Олеся не хоче. Ще на зорі спільного життя з Степаном висловилася на цей рахунок досить серйозно – діти це не її. Цього року Олесі вже сорок, і, напевно, питання з продовженням роду можна вважати закритим остаточно.

Зате у Світлани дітей аж троє – син-підліток від першого шлюбу і майже дворічні дівчатка-двійнята від другого. Онуків своїх Наталя Василівна обожнює, багато допомагає дочці з ними.

Матеріально Світлана живе набагато гірше брата – у них з чоловіком кредит, який вони платять з великими труднощами. Зараз Світлана в декреті, так що непросто подвійно. Вони дуже економлять на всьому, і Наталя Василівна намагається їм допомогти – підсовує дочці гроші постійно і продукти, передає дачний урожай – кабачки, морква, зелень, ягоди. Батьки зятя теж щось дають молодій сім’ї на полегшення їм життя.

– Олеся каже мені, – ось скільки разів Світлана за три тижні до вас в лікарню прийшла, можете сказати? – продовжує розповідь про розмову з невісткою Наталя Василівна. – Жодного разу! А я кажу – ну так у неї діти на руках! Діти їх нікуди, в палату теж з ними не можна. І потім, що там робити їй. А так Світлана дзвонила регулярно, як тільки мене в палату перевели. А Олеся каже – ось так завжди і буде. У Світлани вічно не буде часу, грошей, можливості допомагати, у неї діти. Допомагати вам буде Степан.

– Ну, логічно.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩