НАСТУПНОГО ДНЯ, ПІСЛЯ ТОГО, ЯК ПОБАЧИЛАСЬ З ДЕНИСОМ, Я ВИЙШЛА НА РОБОТУ. Я НЕ ЗНАЛА КУДИ ПОДІТИСЯ, АДЖЕ ВСІ ДИВИЛИСЯ ЛИШЕ НА МОЄ ОКО. І ТОДІ Я РОЗПОВІЛА ПРАВДУ ПРО СВОЄ ПОБАЧЕННЯ

 

Якось я поверталася з роботи. На вулиці вже темніло, а мені потрібно було йти через парк. Людей в парку не було і мені було трохи страшно, раптом я почула за спиною незнайомий, чоловічий голос:

– Дозвольте з вами познайомитися?

Я аж здригнулася, зробила вигляд, що не почула, і додала крок.

– Зачекайте, можна з вами познайомитися? – знову я почула грубий голос позаду. Ну думаю, попала, і людей як на зло нема. Я ще більше прискорила крок. Але чоловік мене наздогнав, я обернулась і побачила високого хлопця спортивної статури з грубими рисами обличчя. Він зупинився, опустив очі і знову сказав:

– Не хвилюйтесь, я просто хочу з вами познайомитись.

Я рушила далі, вдаючи, що нічого не чую. Він йшов трохи з боку і без зупину щось говорив. Я намагалась його не слухати і думала лише про одне – як швидше дійти до зупинки. Але хлопець не замовкав:

– Дозвольте мені провести вас хоча б до зупинки.

Я повернула голову і побачила в його голубих очах приємний блиск.

– Гаразд, – сказала я, – але тільки до зупинки.

Поки ми йшли, я скоса дивилась на мого супутника, його зовнішність мені страшенно не подобалися, він весь час щось розповідав. І ось нарешті я бачу зупинку на якій стояли люди. Я стала почуватися впевнено і спокійніше.

– Мене звати Денис. А Вас?

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩