КОЛИ БОГДАН З ІРИНОЮ РОЗПИСУВАЛИСЯ В СІЛЬРАДІ, ЯРОСЛАВА САДИЛА БІЛЯ ХАТИ ГРЯДКИ. А СУСІДАМ ГОВОРИЛА, ЩО НІКОЛИ НЕ БЛАГОСЛОВИТЬ СИНА НА ТАКИЙ ШЛЮБ. НЕВІСТКУ ВОНА ТАК І НЕ ПРИЙНЯЛА, А ВІД СИНА ВІДМОВИЛАСЯ. ПОКИ ЩЕ БУЛА В СИЛІ, ТО САМА ДАВАЛА СОБІ РАДУ, А КОЛИ ЗАНЕДУЖАЛА І ЗЛЯГЛА, ЗОВСІМ СУТУЖНО СТАЛО

Ярослава вже який рік самотньо жила на окраїні села. Після того, що вона зробила, люди почали обминати її хату, а потім і зовсім перестали з нею спілкуватися. Поки ще була в силі, то сама давала собі раду, а коли занедужала і злягла, зовсім сутужно стало – нема кому й стакан води подати.

Але Ярослава не нарікала, за роки самотності вона й сама багато чого зрозуміла, адже дуже не по-людськи вона вчинила з своїм сином і невісткою. У Ярослави було двоє дітей – син і донечка, яких вона дуже любила і, як кожна мама, бажала їм щастя. Чоловіка нещодавно не стало, то ж виховувала дітей Ярослава тепер сама.

Люба – старша донька, завжди була слухняною, ніколи мамі не перечила. І коли прийшов час виходити заміж, Люба чемно погодилася на кандидатуру, яку обрала для неї матуся. Назар був видним нареченим з багатої сім’ї. І хоч добре знала Ярослава, що донька його не любить, все одно змусила її вийти заміж.

– Ти ж з ним усе матимеш, – заспокоювала вона Любу. – А любов не головне, в сімейному житті важливими є зовсім інші речі.

І донька послухала – вийшла заміж за Назара і горя біля нього не знала. Ярослава тішилася, що так добре прилаштувала доньку. Залишилося ще сину підшукати достойну наречену. Але Богдан вже й сам придивився собі дівчину. Вже давно зустрічався він з синьоокою Іринкою.

У неї життя не склалося, чоловік залишив її з немовлям на руках, не проживши з нею і року. А дівчина – сирота, батьків своїх ніколи не знала, виховала і виростила її бабуся. То ж коли зустріла чоловіка, який погодився піклуватися про неї, прийняла його пропозицію і обпеклася. А що робити, повернулася з дитиною в село до бабусі.

Ірину Богдан покохав давно, але не наважувався до неї підійти. А коли почув про її весілля, ледь не збожеволів. То ж коли дівчина повернулася додому, відразу почав з нею зустрічатися. Ярослава про ці зустрічі нічого не знала.

А коли випадково довідалася, в хаті був такий крик, що на інший кінець села було чутно. Ярослава вимагала від сина, щоб той припинив своє спілкування з злиденною Іриною. Бідна, та ще й з дитиною – не про таку невістку мріяла Ярослава. Та Богдан і чути нічого не хотів, сказав матері, що вже все вирішено, і він розпишеться з Іриною, а її дитину всиновить.

Коли Богдан з Іриною розписувалися в сільраді, Ярослава садила біля хати грядки. А сусідам говорила, що ніколи не благословить сина на такий шлюб. Невістку вона так і не прийняла, а від сина відмовилася. Причому постійно нападала на бідолашну дівчину з погрозами і прокльонами, не давала їм спокійно жити.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩