Зараз мені 40 років. Але майже 6 я живу одна, чоловіка не стало. З ним у шлюбі я прожила щасливих 15 років. Мої свекри попросили берегти пам’ять їх сина і більше не виходити заміж. Але все змінила одна новорічна ніч. Коли я прийшла додому, пахло хвоєю і мандаринками, але вдома дітей моїх не було, квартира була пуста

Вже в свої 40 років я більше 6 років, як залишилася без чоловіка. Його не стало. Я мама двох доньок. У мене є улюблена робота, я працюю вчителем. Після роботи трохи підробляю репетиторством, а вночі копірайтером в інтернеті. При всій своїй завантаженості я дуже втомилася від самотності.

З чоловіком ми прожили разом довгі щасливі 15 років, хоча зараз здається, що все спливло, як одна мить. Ми щиро кохали одне одного. Але, на жаль, його не стало дуже рано, і я залишилася одна. Я обіцяла собі і його мамі, що завжди буду пам’ятати її сина і більше ніколи не вийду заміж.

Моє життя в один момент розділилася на «до» і «після».

Але мій смуток змінилася турботою про наших дітей і нескінченними пошуками додаткового заробітку, щоб ми не бідували з ними. Вночі я сумувала, щоб діти не бачили, а вранці, підфарбувавши очі, готувала сніданок, і намагалася побільше усміхатися заради них, радіти, спілкуватися з ними, щоб дівчата не помітили і не зрозуміли, як мені нелегко зараз живеться. І бігла на роботу. Дім, робота, дім, робота.

Минуло п’ять років. Доньки наші підросли, я якось і не зогледілася, якщо чесно. Всі знайомі в один голос говорили мені про те, що жінка не повинна бути самотньою. Що скоро діти «розлетяться» з домашнього затишного гніздечка, а я залишуся зовсім одна. Якщо бути чесною з собою, я відчувала, що туга за чоловіком пішла, і душа бажала нових почуттів, емоцій і відчуттів, адже життя продовжується, а я жінка не стара ще.

Все змінила остання новорічна ніч. Увечері 31 грудня я бігала по магазинах, докуповуючи залишки продуктів, які ще не встигли розкупили. Забігла в відділ косметики, прикупивши подаруночки моїм рідненьким принцесам. Приїхавши додому, побачила накритий стіл, в будинку було чисто. Пахло мандаринами і хвоєю. Невелика ялинка з розпродажу сяяла в кутку. Дочки стояли в кухні і щось обговорювали. Помітивши мене, вони замовкли. Пізніше дівчата розповіли мені, що хочуть піти святкувати Новий рік зі своїми однокласниками. Я відпустила їх. Вони стрибали від щастя, були дуже радісними і не могли надякуватися мені.

Вперше під бій годинника я сиділа одна в порожній квартирі, яка мені тоді здалася такою ж самотньою, як я сама. Я зрозуміла, що мої діти виросли, скоро у них будуть свої сім’ї. А я залишуся зовсім одна.

Свята закінчилися, настали будні. Запізнюючись на роботу, я викликала таксі. Машина приїхала, я відкрила двері і швидко сіла на переднє сидіння.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩