– Вона каже, що не буде займатися дитиною, уявляєш? Це дитина її чоловіка, буде цілком зі своїм батьком… У хлопця в квартирі своя кімната, він ходить в школу і на якісь гуртки, няня в курсі всього. Няня його зустрічає, годує, слідкує за уроками. Якщо що, є батько, на крайній випадок – бабуся. Ну, будуть, може, зустрічатися за вечерею та й то не завжди!

 

– Моя сестра заміж зібралася нарешті! – розповідає тридцятирічна Поліна. – Ми вже думали, так і буде вона одна, тридцять сім років їй, як-не-як, а ніяк. Знайшла-таки гідного, ха-ха-ха! Весілля планує, плаття, ресторан, все як треба. У подорож до Відня поїдуть…

– Весілля – це здорово! Мама-то ваша, мабуть, рада? Вона так цього чекала…

– Та ти знаєш, там така справа, що ми і не знаємо з мамою, радіти чи що… Загалом, наречений-то у неї – з дитиною!

– Слухай, ну дивно було б, якби чоловік в такі роки був без дітей. Адже йому не шістнадцять? Більш-менш ровесник нареченої?

– Не шістнадцять, звичайно, йому сорок майже. Але справа в тому, що дитина живе з ним! Матері там немає. Хлопчикові вісім років, є няня, яка з ними вже мало не з народження. Пару раз в місяць бабуся бере на вихідні. Але основний час дитина з батьком! Ось так. Буде наша Оля справжньою мачухою. Ти уявляєш?

Чесно кажучи, важко це все уявити. Сестра, дітей не любить, і не любила ніколи. На «дітних» подруг, колишніх однокласниць і колег дивилася з жалістю і почуттям переваги, впевнена, що замотані садками та лікарняними «матусі» в глибині душі їй заздрять.

Ну ще б пак: Ольга струнка, стежить за собою, займається спортом, живе цікавим життям. Робить кар’єру і добре заробляє, купила квартиру, автомобіль, об’їздила десятки країн.

Змогла б вона провернути все це, будь у неї на руках нехай навіть одна дитина? Навряд чи, впевнена Ольга.

Зараз вона на голову вище ровесниць тому, що їй не потрібно поспішати в сад, хвилюватися, відпрошуватися, пропускати вечірні наради, дзвонити няні в середині робочого дня. Вона легка на підйом, в будь-який момент може вилетіти у відрядження або на відпочинок, і взагалі, належить тільки собі.

Живе для себе.

– І так буде завжди, тому що я не хочу дітей! – заявила Ольга рідним ще в двадцять років.

– Та ну тебе! – відмахнулася тоді мати. Передумаєш ще сто раз!

– Не передумаю! – підняла ніс дочка.

І правда, не передумала. Дитина є у Поліни, трирічна дочка, але Ольга не відчуває до племінниці якихось там особливих почуттів.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩