Мені 23 роки. Три місяці тому я народила дитинку. Я не можу сказати, що люблю свою дитину. Почуттів до малюка у мене менше, ніж до моєї кішки. Через своє виховання, через страх, що я буду жаліти про це все життя, я твердо вирішила народжувати. Всі родичі говорили, що дитина – це прекрасно! Що бути мамою – це чудово. От якби хтось із знайомих схотів його забрати у мене і всиновити!

 

Мені 23 роки. Три місяці тому я народила дитинку. Я не можу сказати, що люблю свою дитину. Почуттів до малюка у мене менше, ніж до моєї кішки. Через своє виховання, через страх, що я буду жаліти про це все життя, я твердо вирішила народжувати. Всі родичі говорили, що дитина – це прекрасно! Що бути мамою – це чудово…

Завагітніла я випадково. Коли дізналася, одразу ж сказала мамі, що і було моєю великою помилкою. Потім зізналася хлопцеві. Він відповів, що не варто народжувати, бо до дітей ми не готові в фінансовому плані.

Але через своє виховання, через страх, що я буду жаліти про це все життя, я твердо вирішила народжувати. Всі родичі говорили, що дитина – це прекрасно! Що бути мамою – це чудово.

Хлопець мене покинув. Але через пару місяців усвідомив, що не може без мене любить мене. Але дитина йому все ж не потрібна і він буде виховувати її тільки заради мене.

І ось, нарешті, настав довгоочікуваний момент і я народила. Важко це все пройшло. Але я змогла все витерпіти в очікуванні моменту, коли ж я побачу свого малюка. І в момент, коли мені вперше поклали його, як думаєте, що я відчула? Та нічого я не відчула! Ні любові, ні радості. Нічого.

Мені просто було погано і дуже хотілося спати. Перші пару днів були навіть цікавими. Я вчилася його сповивати, мити, годувати і всього іншого. А після почалося щось нестерпне.

Він постійно кричав. Постійно! І нічого толком не допомагало: ні заколисування, ні заспокоєння. Нічого. Я просто клала його і йшла заспокоювати нерви, палити, хоча під час очікування не палила. Йшла, тому що якби далі слухала його крики і вереск, не знаю, чим би все закінчилося…

До слова, я його перестала годувати майже відразу. Я цього не хотіла, та й молока не було толком. Ми живемо у моїх батьків. Ще коли я чекала на малого, мама говорила, що хоч раз в тиждень буде сидіти з ним вночі, щоб я виспалась.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩