Він чекав красуню з якою рік листувався і ніколи не бачив. А на зустріч прийшла 40-річна, повна жінка. Але це був не останній сюрприз….

 

Джон Бленчард встав з лави, поправив армійську форму і оглянув натовп людей, що проходить через Центральний вокзал. Він чекав дівчину, дівчину, яку ніколи не бачив – дівчину з трояндою.

Він зацікавився нею ще рік тому в бібліотеці Флориди. Його тоді заінтригувала одна книга, але не своїм змістом, а олівцевими позначками на полях. М’який почерк відбивав вдумливу душу і проникливий розум. На книзі було вказано ім’я попереднього власника – міс Холліс Мейнел.

Знадобилося багато часу і зусиль, щоб знайти її адресу. Вона жила в Нью-Йорку. Він написав їй листа, представився і запропонував стати друзями по листуванню. А на наступний день його відправили на службу за кордон. Протягом року ці двоє пізнавали одне одного через листи. Кожен новий лист був насіннячком, падаючим в родючий грунт – їх серця. Початок роману був багатообіцяючим.РЕКЛАМА

Бленчард просив дівчину надіслати йому фото, але вона відмовилася. Вона написала, що якщо він дійсно серйозно до неї ставиться, то зовнішність не має значення. І ось йому прийшов час повертатися додому. Зустріч була запланована на 7 ранку на Центральному вокзалі Нью-Йорка. «Ви впізнаєте мене, – написала дівчина. – На лацкані мого піджака буде червона троянда».

І ось, о 7 ранку, він стояв на станції, чекаючи дівчину, чиє обличчя він ніколи не бачив. До нього назустріч йшла молода жінка зі стрункою, красивою фігурою. Її обличчя обрамляли довгі світлі локони, а очі були блакитними, як ніжні квіти. У своєму блідо-зеленому костюмі вона виглядала, як тільки що прокинулася весна. Він попрямував до неї, зовсім забувши подивитися, чи є у неї троянда.

Її губи чіпала легка провокаційна посмішка.

– Дай мені пройти, морячку! – сказала вона.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩