“МИ – НЕ РАБИ АБО ЗАРОБІТЧАНСЬКИЙ СЕКРЕТ.” НЕТИПОВА РОЗПОВІДЬ УКРАЇНКИ, ЩО ЖИВЕ В ІСПАНІЇ

«Не ставте себе в положення рабів!» – нетипова розповідь українки, що живе в Іспанії.

Українська заробітчанка описала своє заробітчанське життя. Джерело.

На жаль, політична та економічна ситуація в Україні сьогодні настільки складна, що більшість поїздок за кордон українці здійснюють з метою заробити гроші. Та й життя на заробітках дійсно кардинально відрізняється від туристичної подорожі.

Багато розповідей про заробітки за кордоном можна знайти в інтернеті, і все ж, сьогодні поділюся власним досвідом.

Перш за все, я не вважаю себе заробітчанкою. В Іспанію я подалася не тому, що вдома не було хліба, а тому, що вирішила змінити життя. Фінансовий стан в мене тоді був не найкращим, і, тим не менше, головною метою переїзду був не заробіток грошей.

Щодо вибору країни – саме Іспанія не була для мене принциповим рішенням, навіть навпаки – спершу я була налаштована категорично проти Іспанії чи Італії. Але дуже часто випадок змінює життя за секунди, і ось вже 3 роки я живу в неперевершеному, загадковому, абсолютно відкритому і завжди святковому Мадриді!

Негативні стереотипи про життя на заробітках

Часто читаю розповіді заробітчан про їхні біди та поневіряння за кордоном. Чесно, інколи мене це злить.

Знаю, люди різні, і ситуації теж, але все залежить від нашого сприйняття! Як часто люди розповідають про сеньйор та сеньйорів, які відносяться до них зневажливо, зверхньо і так далі.

Звичайно, мова найчастіше йде про такі види роботи як прибирання чи доглядання за літніми людьми, але в той же час в оцих-от бідних і нещасних заробітчанах мене дивують дві речі: по-перше, ставлення себе в положення рабів, а по-друге – відношення до своїх роботодавців.

Так, я згідна, що прибирання – не найпрестижніша професія, але, як не дивно, самі іспанці відносяться до неї адекватно, як і до тисяч інших спеціалізацій. Тому, якщо ви не вважатимете себе рабами, то до вас і не будуть так відноситися.

Я прибирала будинки впродовж двох років – щодня, на різних роботах, в різних будинках. Це були квартири, заміські будинки і навіть під’їзди; я часто бігала по підробітках і замінах, тобто роботодавців перебачила достатньо. Серед них були і звичайні люди, і заможні, і бізнесмени, і навіть відомі особистості… І жоден з них НІКОЛИ не віднісся до мене, як до людини нижчого сорту, як до раба!

Все у ваших руках

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩