В селі ходили чутки, що дитя від фермера, але дівчину ніхто чіпати не став, її доля й так була нелегкою. Через дев’ять місяців народився в Ніни синочок, якого вона назвала Богданком. Всю свою невитрачену любов жінка виливала на сина. Слушний був хлопчик. Люди говорили, що хоча б з сином повезло Ніні, та були й ті, хто обзивав Богдана – байстрюком, та жінка навчила сина не зважати на такі слова: “Бог їм суддя”

 

Ніна змалечку мала важке життя. Ще й до школи не пішла, як один за одним пішли у засвіти батьки. Ніна була найменшою в сім’ї. Двох старших забрали на виховання родичі, а її перекидали з рук в руки, а все тому, що дівчина зір мала поганий, ніхто не хотів возитися з такою дитиною.

Так і жила, то в одних родичів, то в інших. Роки минали. Подруги Ніни вже й заміж повискакували. Ніна також дуже мріяла, що знайдеться її принц, і вона на кінець то буде щаслива. Але десь він забарився – той принц. Ніхто не хотів зв’язувати своє життя з бідною сиротою.

Обділена ласкою та любов’ю, Ніна, сама того не розуміючи, зв’язалася з Грицьом. Все б нічого, та у чоловіка була сім’я і двійко діточок в сусідньому селі.

Гриць був ще той ґазда. У всіх сусідніх селах він мав багато землі, на якій працювали його люди. Так і познайомився він з Ніною, яка працювала в той час на нього. Дівчині дуже бракувало уваги, ніжності та ласки, тому й не зчулася, як опинилася у його обіймах.

Так і зустрічалися вони час від часу, поки Ніна не повідомила Грицю, що носить під серцем дитя.

– Я знаю, що ви, жінки, розумієтесь на цьому. Зроби щось. Не мені тебе вчити. А якщо не знаєш, йди он, до баби Нюськи, вона тобі точно щось підкаже. Може чай якийсь є, чи настоянка.

Прийшла заплакана Ніна до баби, а та її ще з порога розвернула.

– Навіть не думай. Народиш собі дитятко – буде потіха на все життя, а чоловіка знайдеш ще. Якщо має бути то буде.

Ніна зрозуміла, що допомоги чекати нема від кого. В селі ходили чутки, що дитя від фермера, але дівчину ніхто чіпати не став, її доля й так була нелегкою.

Через дев’ять місяців народився в Ніни синочок, якого вона назвала Богданком. Всю свою невитрачену любов жінка виливала на сина. Слушний був хлопчик. Всі в селі говорили, що хоча б з сином повезло Ніні, та були й ті, хто обзивав Богдана – байстрюком, та жінка навчила сина не зважати на такі слова: “Бог їм суддя”.

Вона працювала в дві зміни, лиш би змінити їх життя на краще. Згодом викупила Ніна колгоспну хату. Зробили з сином хороший ремонт та зажили удвох щасливо.

Минав час. Вже й Богдан її женився. Спершу пожив трохи з дружиною у мами, та як тільки вибудував свою хату, то залишилася Ніна одна.

В Богдана народилося трійко діточок. Онуки частенько заходили до бабусі, щоб допомогти по господарству. Та з часом, коли сил вже у старенької геть не було, то лишилася вона всього. Скільки там їй треба одній. По подвір’ю бігало пару курок та пес з котом.

Один за одним почали женитися й онуки. Старший пішов зятювати, середуща Марійка дома залишилася. Мама сказала, що не віддасть в невістки, хоча найменший син Дмитро, ще був не одружений, і також жив у батьківському домі.

– Мамо, тату! Женитись я надумав. Але є питання. Де ми жити будемо? – сказав найменший Дмитро.

На сімейній нараді вирішили, що молодята підуть жити до баби Ніни, їй якраз і допомога на старості літ буде.

Молода невістка ніби й не ображала Ніну, але й особливої любові в неї не було. Та бабуся й за то дякувала Богу. Як не як, а якоїсь зупи зварить, та й принесе старенькій. Згодом молодим вже не хотілося догоджати бабі. Спершу вони їй сказали, щоб не ходила по всій хаті, а сиділа у своїй кімнаті, а згодом і в літню кухню переселили, коли народилася їх перша дитина.

– Бабо, у нас тут з Катериною розмова до тебе є, – говорив онук старенькій одного дня. – Краще буде, як ти дарчу на мене зробиш, а ми тебе будемо доглядати скільки треба. Катя каже, як ти не погодишся, то розлучиться зі мною.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩